Опис педагогічного досвіду
1. Вступ
Визначальною рисою всіх програмних документів нашої держави у галузі освіти є орієнтація школи на особистість. В «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст.» наголошується на створенні умов для розвитку особистості, її самоствердження і самореалізації, формування покоління, здатного навчатися протягом життя. Серед факторів, що оптимізують процес саморозвитку та самореалізації особистості слід виділити насамперед компетентність школярів. Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. було запроваджено компетентнісний підхід. Безперечно, за таких умов важко переоцінити значення правової освіти – це вимога часу. Школа є осередком формування правової культури, що має сприяти розвиткові громадянознавчих компетенцій, політико-правових знань, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню та прийняттю ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.
Саме тому моя основна ідея досвіду: «Розвиток правової предметної компетентності на уроках правознавства»
1.1. Наукові концепції та теорії
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.
Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності. Компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
Компетенція – це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок і ставлень у певній сфері діяльності людини. Особливу увагу на вивчення правових предметних компетенцій звертали Т. Ремех та С. Нетьосов. С. Нетьосов виділяє основні компетенції, а саме: аксіологічно-правову, логічну, юридично-мовленнєву, інформаційно-правову та практико-орієнтовну. Аксіологічно-правова, на його думку, формується через висловлювання відношення, власної позиції щодо функції права у суспільстві, правомірної та неправомірної поведінки, юридичної відповідальності за правопорушення, визначення чеснот громадянина правової демократичної держави; логічна формується через визначення окремих ознак правових понять, формулювання їх визначення, виділення основних складових правових явищ та фактів, побудову структурно-логічних схем; юридично-мовленнєва – через характеристику правових явищ (правомірної та неправомірної поведінки), обговорення їх у групі та представлення власної позиції, обґрунтування її, інсценівки правових ситуацій; інформаційно-правова – через уміння учнів працювати з джерелами юридичної інформації, аналізувати нормативно-правові акти, користуватись довідковою літературою, Інтернетом для самостійного пошуку інформації; а практико-орієнтовна – через співставлення власного уявлення про правове явище та витягом з НПА, наведення прикладів, що конкретизують правове положення, застосування теоретичних знань для аналізу ситуативних задач.
Т. Ремех виокремлює когнітивну, аксіологічну, практичну та поведінкову компетенції. Когнітивна, на її думку, передбачає, що учень:
- визначає головні поняття юридичної науки, має базові уявлення про право, правову норму;
- опрацьовує окремі положення нормативно-правових актів, пояснює зміст окремих документів;
- самостійно здобуває, систематизує правову інформацію з різних джерел та оцінює її.
Аксіологічна компетенція передбачає що учень:
- оцінює державно-правові явища, події, процеси, правові ситуації з позицій загально-людських та правових цінностей;
- усвідомлює ціннісне значення права як регулятора суспільного життя;
- керується в своїй діяльності гуманістичною системою цінностей.
Практична компетенція передбачає, що учень:
- уміє творчо та критично мислити, розмірковує, порівнює, узагальнює і бере участь у дискусії;
- уміє аналізувати та пропонувати розв’язання юридичних ситуацій у навчанні та житті;
- уміє складати правові документи.
Поведінкова компетенція передбачає, що учень:
- здійснює і пояснює вибір моделі поведінки в повсякденних життєвих ситуаціях;
- реалізує свої права, свідомо ставиться до своїх обов’язків;
- бажає та здатен брати участь у суспільному та громадському житті.
Мета досвіду: визначення шляхів формування базових правових компетенцій учня як основу розвитку його правової компетентності на уроках правознавства.
Інноваційне та практичне значення досвіду полягає у створенні можливостей для учнів розвивати свою індивідуальність, досягти успішної конкурентноздатної життєдіяльності в умовах суспільства, яке постійно змінюється та сформувати спроможність учнів співвідносити свої дії з чинним законодавством, жити й діяти згідно з його нормами.
1.2. Технологія досвіду
1. Формування предметних компетенцій на уроках правознавства
- Формування когнітивної компетенції:
- важливо сприяти умінню учня визначати та застосовувати головні поняття юридичної науки, отримати базові уявлення про право, закон, правову норму через різні форми та методи навчання, зокрема застосовуючи критичне читання з позначками, правознавчі та графічні диктанти, створення опорних конспектів, кросвордів, ребусів;
- навчити учнів самостійно здобувати, систематизувати правову інформацію з різних джерел (підручника, нормативно-правових актів, засобів масової інформації, мережі Інтернет) та оцінювати її;
- допомогти учням виробити розуміння способів використовувати правові знання у процесі розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій, спираючись на аналіз, синтез та оцінку правових явищ.пропонувати старшокласникам подавати набуті знання в різних формах (розгорнута усна та письмова відповідь, створення медіа-презентацій та проектів, тестування).
- Формування аксіологічної компетенції:
- спонукати учнів до оцінки державно-правових явищ, подій, процесів, правових ситуацій з позицій загально-людських та правових цінностей, застосовуючи групові методи «Навчання разом», «Навчання у команді», «Ажурна пила», «Діалог», «Спільний проект», «Коло ідей» ;
- сприяти усвідомленню ціннісного значення права як регулятора суспільного життя через обговорення реальних життєвих ситуацій, повідомлень із засобів масової інформації, відео сюжетів новин.
- Формування юридично-мовленнєвої компетенції:
- пропонувати старшокласникам подавати набуті знання в різних формах (розгорнута усна та письмова відповідь, створення медіа-презентацій та проектів, тестування);
- навчити аргументувати свою думку, відстоювати власну позицію за допомогою методів критичного мислення: дискусія, мозковий штурм, метод взаємних питань, критичного читання з позначками, через метод «Дерево пізнання»;
- навчити складати правові документи (резюме, позовну заяву, клопотання).
- Формування діяльнісно-практичної компетенції:
- ставити учнів перед необхідністю вибору моделі поведінки в повсякденних життєвих ситуаціях через метод проектів, дебати, проблемні завдання, дискусії;
- розвивати спроможність переносити набутий досвід у реальне життя і практичну діяльність;
- показувати учням шляхи реалізації своїх прав, формувати необхідність свідомо ставиться до своїх обов’язків.
Звичайно виникають і труднощі під час роботи, особливо під час використання групових методів навчання, наприклад: нетерпимість, ігнорування когось із членів групи, важко налагодити рівну участь кожного (одні учні підпорядковують собі інших, виконуючи всю працю самостійно, інші ж «відсижуються», не бажаючи працювати), важко конролювати і оцінювати взаємонавчання. Випереджуючі завдання, створення медіа- презентацій та проектів потребують значних витрат часу, як з боку вчителя, так і з боку учнів. Але, вважаю, що їх можна подолати, якщо постійно і систематично організовувати групові методи навчання відповідно до принципів ефективного співробітництва (додаток), а також застосовувати диференційований та індивідуальний підходи на уроці та в домашньому завданні. А щоб поєднання різних методів було ефективним, слід дотримуватися таких умов: методично обгрунтовано обирати ті чи інші методи та прийоми на конкретному уроці, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, ретельно продумувати структуру уроку, розробляти інструкції, пам'ятки для виконання завдань учнями.
1.3 Результативність досвіду
Моніторинг навчальних досягнень учнів з правознавства
Леськівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за
2009-2014 навчальні роки
Участь учнів в олімпіадах:
2011-2012н.р. Мигаленко П.(10 кл.) здобула І місце на ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з правознавства
2011-2012н.р. Мигаленко П.(10 кл.) здобула ІІІ місце на ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з правознавства
2012-2013н.р. Мигаленко П.(11 кл.) здобула ІІ місце на ІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з правознавства
Участь учнів у конкурсах:
2010-2011н.р. - І місце - Адамович І. в районному етапі конкурсу «Світ моїх прав».
2010-2011 н.р. - збірна команда відділу освіти Черкаської районної ради взяла участь у відбірковому турі Всеукраїнського правового турніру «Знавці права»
2011-2012 н.р. - Шмиголь І. взяла участь у відбірковому етапі конкурсу «Знавців права».
2011-2013 н.р. – Мигаленко П. виборола ІІІ місце в обласному етапі конкурсу «Знавці права»
2013-2014 н.р. - Гайдамака О. взяла участь у відбірковому обласному етапі конкурсу "Знавці права"
1.4 Висновки
Вироблення дієвих механізмів, методів сприяння розвитку компетентності особистості педагогічними засобами – це один із ключів до розв’язання проблеми виживання людства, подолання низки негативних процесів, які ставлять його на межу існування.
2. Впровадження педагогічної ідеї у навчально-виховний процес
2.1. Методичні заходи щодо поширення педагогічних ідей
- Відкритий урок «Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх» в рамках семінару вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін на базі Леськівської ЗОШ І-ІІІ ступенів «Формування аксіологічної компетенції на уроках історії та правознавства» (2012)
- Інструктивно-методична нарада вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін. Доповідь «Роз`яснення щодо змін до Конституції України на реалізацію Реформи місцевого самоврядування та курсу Уряду на децентралізацію влади в Україні» (2014)
2.2 Участь в обласних, районних і шкільних методичних формах роботи
- Диплом відділу освіти Черкаської районної державної адміністрації за І місце у районному фестивалі педагогічних ідей і знахідок з правознавства (2013)
- Диплом Черкаського ОІПОПП за кращу серію цифрових ресурсів із теми «Основи публічного права» (2014)
- У рамках програми співробітництва між Європейською Комісією та Радою Європи щодо зміцнення демократичної стабільності в Україні пройшла навчання «Занурення в Європейський Союз» (2014)
3. Додатки
3.1 Модель реалізації педагогічних ідей у системі навчання
- Прийом «Кластери» - графічний спосіб організації учбового матеріалу. Кластери – малюнкова форма, зміст якої в тому, що в середині аркуша або дошки записується основне слово (ідея, тема), а по обидва боки від нього фіксується інформація, якимось чином з ним пов*язана. У центрі тема-, довколо неї – великі змістовні одиниці, поєднуємо їх прямими лініями з темою.
- Прийом « Позначки»
Читаючи параграф підручника потрібно робити позначки на полях. Позначки мають бути такими:
Ставте « V» на полях, якщо прочитане підтверджує те, що ви вже знаєте.
Ставте « - » ( мінус) , якщо прочитане відрізняється від того , що ви вже знаєте, чи думаєте, що суперечить вашим уявленням.
Ставте «+» ( плюс) на полях, якщо прочитане несе для вас нову інформацію.
Ставте « ?» ( знак питання) на полях, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка вас бентежить, чи якщо хочете знати про щось більше.
I – interactive
N – noting самоактивуюча «V» - вже знав
S – system системна помітка «+» - нове
Е – effective для эфективного «-» - думав інакше
R – reading and читанняя та роздум «?» - не зрозумів, є запитання
Т – thinking
-Прийом «вірні та помилкові твердження»
Наприклад, при вивченні теми «Адміністративне право» в 10 класі учням можуть бути запропоновані наступні твердження:
- 17-річний Володимир був арештований на 3 доби, згідно рішення місцевого суду за незаконний вилов риби.
- 16-річний Олег заплатив штраф за порушення правил дорожнього руху.
- Працівником міліції було затримано і попереджено 16-річного Михайла за нецензурну лайку в кінотеатрі.
- За водіння в нетверезому стані працівниками міліції було конфісковано автомобіль громадянина Петренка.
Потім учні повинні встановити вірні чи помилкові ці твердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних тверджень та просимо оцінити їх правдивість, спираючись на вже отриману інформацію.
-Прийом « Мозковий штурм»
Мозковий штурм – це методичний прийом, застосування якого сприяє розвитку вищого рівня мислення, допомагає знаходити нові рішення через вияв індивідуальних здібностей кожного, спонукає до розвитку творчості, критичності, вчить застосовувати набуті знання на практиці.
Механізм проведення його простий і доступний. Вчитель об’єднує клас у групи, учасники яких ознайомлюються з конкретними завданнями і проблемою, над розв’язанням якої вони будуть працювати. Пізніше кожен з учнів пропонує свої ідеї, шляхи розв’язання того чи іншого питання, що було поставлене перед ними. Під час мозкового штурму ніхто не коментує думки і не дає їм оцінок. Кожен учасник групи вільно висловлює власну ідею або декілька ідей.
Метою цієї методики не є досягнення кількості за рахунок якості, а залучення до роботи всіх учасників.
Етапи проведення мозкового штурму:
1. Організаційний момент. Учитель визначає лідера і секретаря, які контролюють процес висування ідей.
2. Визначення проблеми. Обирається конкретна проблема і точно формулюється.
3. Мозковий штурм. Висловлюються розв’язки проблеми, а учень, відповідальний за це, записує їх.
4. Групування. Схожі розв’язки групуються.
5. Оцінювання. Обговорюється кожен із розв’язків. Вибирається кілька цікавих ідей, які потрібно буде досліджувати далі.
6. Відбір. Відбираються ті ідеї, що найкраще розв’язують проблему, яку ви перед собою поставили.
7. Дії. Ставиться питання, чи буде ефективний певний розв’язок, і намічаються шляхи втілення його в дію. Ніхто не повинен критикувати чи коментувати розв’язок на цьому етапі.
-Прийом « Кубування»
Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних аспектів теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напрямку мислення та письма.
На кожному боці кубика вказівка: опишіть це; порівняйте це, встановіть асоціації; проаналізуйте це; знайдіть застосування цьому; запропонуйте аргументи « за» або « проти» цього.
Отже, вказівки на гранях куба є такими:
- Опишіть це. Розгляньте уважно об’єкт ( можливо лише уявний) та опишіть, що ви бачите, відзначаючи колір, форму , розміри)
- Порівняйте це. На що схоже? Від чого відрізняється?
- Встановіть асоціації. Про що це змушує вас думати?
- Проаналізуйте це. Скажіть, як це зроблено. Вам не обов’язково це знати. Ви можете вигадати.
- Знайдіть застосування цьому. Як саме це може бути застосоване?
- Запропонуйте аргументи « за» або « проти».
- Займіть певну позицію
-Прийом «РАФТ» (по К.Санте)
Назва є скороченням: Р(роль) – А(аудиторія) – Ф(форма) – Т (тема). Ідея є в тому, що учень обирає для себе якусь роль, тобто пише текст не від себе, а від імені вигаданого персонажу (міліціонер, суддя, обвинувачений, учитель, батько…). Потім обирає для кого писати та стиль тексту, це може бути лист, звернення до державних органів, стаття в газету тощо.
-Прийом «П» - «М» - «Ц»:таблиця «Плюс-мінус-цікаво»
Нова інформація заноситься у таблицю, за ходом прослуховування лекції заповнюються відповідні стовпчики.
|
«П» |
інформація, яка, з точки зору учня носить позитивний характер |
|
«М» |
негативний, |
|
«Ц» |
Найбільш цікаві та суперечливі факти |
|
«?» |
«Є питання» |
При використанні данного методу інформація не тільки більш активно засвоюється, систематизується, а й оцінюється.
«Ключові фрази»
Вчитель пропонує учням набор ключових фраз до нової теми. Учні отримують завдання :попрацювати в парах та скласти зв’язний текст із запропонованих фраз. Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна пара пропонує свій варіант.
-Прийом «Підказка»
Вчитель пропонує учням коротку інфрмацію про тему, свого роду підказку, яка допоможе учням здогадатися про що піде мова на уроці, викличе у них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, оголошення, відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо.
- Метод «Резюме»
Вчитель пропонує учням підвести підсумки своєї діяльності на уроці,написавши резюме, з використанням ключових фраз:
- в ході уроку меня вдалося…
- найважливішим знанням для мене стало…
- у ході роботи над темою в мене виникли почуття…
- мене зацікавили питання…
- мені не вистачило наступних знань та вмінь…
- у цих питання я б хотів розібратися докладніше…
- ці питання не викликали зацікавленості…
-«Дошка запитань»
Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.
«Сократівське опитування»
Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп.
Перша — запитання для прояснення:
- Що ви маєте на увазі, коли кажете...?
- Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?
- Який приклад ви можете навести...?
- Чому ви сказали...? Як це стосується до...?
Друга група — запитання з припущеннями:
- Які припущення ви робите?
- Чому ви робите ці припущення?
- Ви припускаєте, що...?
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:
- Чи є твоя точка зору щодо... ?
- Чи є твоя перспектива в тому, що...?
Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази:
- Які твої докази для цього?
- Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?
П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати:
- Що є твоїм висновком?
- Що буде результатом, якщо це станеться?
- Яким буде ефект від цього?
«Експерти проти журналістів»
Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення.
«Атака на вчителя» («Атака на учня» )
Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями— учні будуть ставити питання, а вчитель (або один учень) відповідати на них. Висувається умова— вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.
«Переплутані логічні ланцюжки»
Цей прийом підходить для «подійних» тем, в яких розглядаються війни, зміни в житті країни та людей, виявляються причини та наслідки. Учням пропонується виявити послідовність подій. Для цього вони отримують картки, де вказані елементи потій у переплутаному вигляді. Даль діти відмічають послідовність у вигляді ланцюжка чисел, кожне з яких означає певний елемент подій. Далі заслуховуються ланцюжки. Можна ще запропонувати скласти розповідь за своїм ланцюжком.
3.2. Принципи ефективного співробітництва:
1. Позитивна взаємозалежніть (успіх кожного залежить від іншого учасника, кожен учень має два обов'язки: знати навчальний матеріал, забезпечити вивчення цього матеріалу кожним іншим членом групи. ) Усі члени групи відчувають себе пов’язаними один зодним заради спільної мети. Кожен повинен робити все можливе для досягнення успіху групи в цілому. Без успіху окремої особистості неможливий успіх групи.
2.Взаємодія підтримки. Це безпосередній взаємообмін, при якому учні сприяють успішному виконанню навчальних завдань кожним із них, при цьому допомагаючи один одному, схвалюючи, підтримуючи.
3.Індивідуальна відповідальність. Це робить кожного члена групи відповідальним за досягнення в навчанні. Кожний повинен знати , що група кооперованого навчання не є місцем, де інші виконують усю роботу , де можна «сховатися».
4.Соціальні та комунікативні вміння. Учнів треба вчити цих вмінь. Вміння спільно працювати в малих групах є передумовою ефективної діяльності груп кооперованого навчання.
5.Групове та індивідуальне оцінювання рівня предметних, соціальних і комунікативних компетентностей.
Список рекомендованої літератури із проблеми:
- Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1392 //Офіційний вісникУкраїни. – 2012 – № 11.
- Нетьосов С. Якісна характеристика рівнів сформованості предметних компетентностей з курсу “Основи правознавства” /С. Нетьосов //Історія в школах України. – 2010. – № 1. – С. 27-29.
- Ремех Т.О. Методичні засади навчання в процесі допрофільної підготовки школярів /Тетяна Олексіївна Ремех. – К., 2011. – 269 с.
- Підласий І П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя.-Х. : Вид.група «Основа», 2009.
- Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті.//Історія в школах України.-№6.-С.3-12.
- Курилів В. І. Методика викладання історії: Навч. Посібник. – Х. ; Торонто: ТОВ Вид-во «Ранок», 2008.
- Компетентнісний підхід в сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи/[Бібік Н.М., Валашенко Л.С., Локшина О.І. та ін.]; під ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.